באבו דאבי החלו השיחות השלושה צדדיות בין אוקראינה, ארה״ב ורוסיה

למה זה חשוב

השיחות מחדשות ערוץ שלושה צדדי אחרי הפסקה ארוכה, תחת תיווך אמריקאי ובחסות האיחוד הערבי. סדרת היום הראשון עסקה בשאלות מרכזיות של העתיד לאחר המלחמה: ערבויות ביטחון לאוקראינה, דיאסקלציה ומניעagged של חזרת המלחמה. הדיווח על חילופי שבויים ב��אלת אמצעים הוא תוצאה הומניטרי קונקרטי. עם זאת, עמדות אוקראינה, רוסיה וארה״ב נותרו רחוקות זו מזו בשאלה של הסדר: האם מתחילים בהפסקת המלחמה ואז עוברים לדיון על ביטחון אירופי, או שהעסקה הרחבה יותר היא תנאי מקדים לעצירת האש.

מה קרה

השיחות באבו דאבי החלו ב־10 בנובמבר 2026 בנוכחות делегаציות אוקראינה, ארה״ב ורוסיה. לפני הישיבה המרכזית ניהלה המשלחת האוקראינית, בראשות רוסטם אומרוב, קואורדינציה נפרדת עם נציגי בריטניה, צרפת, גרמניה, איטליה, נאטו והאירופית הקומיסיה, להם הצטרפו סטיב וויטקוף וג׳רד קושנר. ארה״ב ארגנה את השיחות והאיחוד האמרים הערביים סיפק את המקום; ארה״ב תיארה את תפקידה כתיווך ברמה חיצונית.

הצדדים דנו בערבויות ביטחון לאוקראינה ובעקרונות הפעולה ארוכת הטווח שלהן, בדרכי דיאסקלציה, בצעדים הומניטריים ובשאלות הנוגעות לעתיד אוקראינה לאחר המלחמה. זו הייתה הפגישה השלושה צדדית הראשונה בפורמט זה מאז פברואר 2026. ערוצים אירופיים היו נוכחים באבו דאבי, אך בשל התנגדות רוסיה לא השתתפו ישירות בחדר השיחות המרכזי.

וולודימיר זלנסקי תיאר את היום הראשון כקונסטרוקטיבי ומלא בתוכן, קבע את עדיפויות האוקראינה וציין כי אוקראינה אינה צפויה לפריצה בשיחות הראשונות אלא מקווה עליה בשנייה. הוא גם דיבר עם נשיא פינלנד אלכסנדר סטוב והסכים להמשיך בתיאום פעולות. לפי דיווחים, אחד התוצאות של הסבב הראשון הייתה הסכמה לקיים חילופי שבויים ב��אלת אמצעים. הצדדים לא פרסמו הצהרה משותפת לאחר היום הראשון ואמורים היו לחזור לשיחות ב־11 בנובמבר.

כך מתארים זאת מקורות אוקראיניים

המקורות האוקראיניים מדגישים את הסירוב להחליף שליטה בדונבאס על ערבויות ביטחון, а также דורשים повагу לсуверенітету, до-territorialної цілісності та надійні довгострокові гарантії безпеки. Вони наголошують на гуманітарних кроках, звільненні полонених і деескалації та вважають, що перший раунд був конструктивним, але прориву слід очікувати лише у другому. Окремо українські джерела повідомляють про занепокоєння, що ширше обговорення безпеки Європи може дати Москві додаткові важелі та відстрочити перемир’я.

כך מתארים זאת מקורות בין־לאומיים

Міжнародне висвітлення зосереджується на посередницькій ролі США, можливості участі Європи в наступному раунді та нерозривному зв’язку між перемир’ям і ширшою системою європейської безпеки. Англомовні звіти стверджують, що Росія та Україна домовилися про масштабний обмін полоненими після першого раунду. Також зазначається, що Москва відкинула негайне припинення вогню, а невизначеність щодо можливості надання США гарантій, схожих на натовські, і щодо їх виконання залишається.

במה הדיווחים שונים

Українські та європейські учасники наполягають, що бойові дії мають бути припинені перш ніж розпочати переговори про нову архітектуру європейської безпеки. Натомість Росія та адміністрація США розглядають ширшу угоду про безпеку і можливі зміни санкцій як необхідні або пов’язані з припиненням війни елементи. Українські чиновники також сумнівалися в можливості прориву в першому раунді та в тому, що Дональд Трамп виконає потенційні гарантії безпеки, тоді як американські переговорникиhighlights оптимізм щодо можливості просуду. Окремою перешкодою формату стало те, що Росія не дозволила європейцям взяти участь у головному залі, хоча США та Україна тиснули на ширше європейське представництво в наступному раунді.

רקע

Перед тристоронніми переговорами Україна провела окремі координаційні зустрічі з представниками Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, НАТО, Єврокомісії та США. Росія відкинула безпосередню участь європейців у головних переговорах, тому європейські представники проводили окремі зустрічі з українською та американською делегаціями. Переговори в Абу-Дабі були першою тристоронньою зустріччю такого формату після лютого 2026 року. Українські пріоритети включали припинення бойових дій, надійні післявоєнні гарантії безпеки, економічне відновлення та гуманітарні кроки. Американські переговорники, за повідомленнями, розглядали перекреслення адміністративних меж Донеччини та Луганщини, відновлення доступу Росії до європейських енергетичних ринків і можливі зміни санкцій. Україна та європейські партнери заперечили повернення Росії на енергетичні ринки під час війни, а пропозиція щодо адміністративних меж не була ухвалена як домовленість.